облуплювати
ОБЛУПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЛУПИТИ, луплю, лупиш; мн. облуплять; док., перех. 1. Очищати від верхнього шару, покриття, оболонки і т. ін. кругом, по всій поверхні; обдирати, облущувати. Бук у лісі не облуплювали, а бучину необкорену спускали на завод (Турч., Зорі.., 1950, 352); Дубковський мовчки вихопив.. гарячу картоплину з миски і почав облуплювати її (Перв., Дикий мед, 1963, 290); Далі їли ковбасу, сала кусочками нарізали і крашанок облупили і порізали на тарілочці (Кв.-Осн., II, 1956, 68); // Здирати, знімати з когось, з чогось верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. кругом, з усієї поверхні. Миттю пригнали гладкого вола п 'ятилітнього з поля, Шкуру всю геть облупили, а тушу почетвертували (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 331); Облупили кору на дереві; // Здирати шкуру (з тварини). Їхав-їхав [дурень], а там... одпріг драбинчасту [конячину] та.. узяв та й зарізав її; далі облупив, перекинув через плече шкуру та й потяг собі пішки (Стор., І, 1957, 45); Від живої і веселої тварини, коли її облуплять та кинуть у казан, залишається сама тільки сплюснута, жалюгідна шкурка (Збан., Єдина, 1959, 188); // Діючи на шкіру людини, спричинювати її облущення облізання (про сонце, вітер і т. ін.).
2. перен., розм. Забирати, віднімати силою або хитрощами; грабувати, оббирати.
@ Облуплювати (облупити) як (мов, наче і т. ін. ) липку див. липка.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | облуплюю | облуплюємо |
2 особа | облуплюєш | облуплюєте |
3 особа | облуплює | облуплюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | облуплюватиму | облуплюватимемо |
2 особа | облуплюватимеш | облуплюватимете |
3 особа | облуплюватиме | облуплюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | облуплював | облуплювали |
Жіночий рід | облуплювала | |
Середній рід | облуплювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | облуплюймо | |
2 особа | облуплюй | облуплюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | облуплюючи | |
Минулий час | облуплювавши |