облуплюватися
ОБЛУПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ОБЛУПИТИСЯ, лупиться; мн. облупляться; док. 1. Втрачати повністю або частково верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. кругом, по всій поверхні; обдиратися, облущуватися. Була поруч з кошарою й хата чабанська, вона теж облупилась (Гончар, Тронка, 1963, 301); // Відпадати, осипатися частинками, шматками. Замазка, покладена на скло в теплу суху погоду, добре засихає, не відстає і не облуплюється (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 33); Фарба на гратах давно облупилась, облізла (Донч., V, 1957, 538); // Облущуватися під дією сонця, вітру і т. ін. (про шкіру людини). Анжела витягла дзеркальце,.. припудрила ніс, який трохи облупився від сонця (Чаб., Балкан, весна, 1960, 266).
2. тільки недок. Пас. до облуплювати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | облуплююся | облуплюємося |
2 особа | облуплюєшся | облуплюєтеся |
3 особа | облуплюється | облуплюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | облуплюватимуся | облуплюватимемося |
2 особа | облуплюватимешся | облуплюватиметеся |
3 особа | облуплюватиметься | облуплюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | облуплювався | облуплювалися |
Жіночий рід | облуплювалася | |
Середній рід | облуплювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | облуплюймося | |
2 особа | облуплюйся | облуплюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | облуплюючись | |
Минулий час | облуплювавшись |