обмотаний
ОБМОТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмотати. За плугом дріботів маленький, хирлявий Охрім з обмотаною рушником шиєю (Тют., Вир, 1960, 10); - Добрий [Сава], але обмотаний циганськими вговорюваннями! - відповів Михайло [батькові] (Коб., II, 1956, 90); // обмотано, безос. присудк. сл. Особливо яскраво за це [тривалу подорож] говорили пошматовані.. черевики, які було обмотано пасмами зашкарублих рослин (Досв., Гюлле, 1961, 15).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обмотаний | обмотана | обмотане | обмотані |
Родовий | обмотаного | обмотаної | обмотаного | обмотаних |
Давальний | обмотаному | обмотаній | обмотаному | обмотаним |
Знахідний | обмотаний, обмотаного | обмотану | обмотане | обмотані, обмотаних |
Орудний | обмотаним | обмотаною | обмотаним | обмотаними |
Місцевий | на/у обмотаному, обмотанім | на/у обмотаній | на/у обмотаному, обмотанім | на/у обмотаних |