обміркований
ОБМІРКОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обміркувати. Вона уявляла собі все [майбутнє] ясно, як ясні й обмірковані були її плани (Кобр., Вибр., 1954, 5); // обмірковано, безос. присудк. сл. Солоха.. в 'язала.. методично, і, здавалося, кожний її крок уперед було заздалегідь вивірено й обмірковано (Донч., IV, 1957, 254); Все було обмірковано наперед (Сміл., Сашко, 1954, 174).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обміркований | обміркована | обмірковане | обмірковані |
Родовий | обміркованого | обміркованої | обміркованого | обміркованих |
Давальний | обміркованому | обміркованій | обміркованому | обміркованим |
Знахідний | обміркований, обміркованого | обмірковану | обмірковане | обмірковані, обміркованих |
Орудний | обміркованим | обміркованою | обміркованим | обміркованими |
Місцевий | на/у обміркованому, обміркованім | на/у обміркованій | на/у обміркованому, обміркованім | на/у обміркованих |