оборочка
ОБОРОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до оборка. На дівчині була вишивана сорочка з вирізом на оборочці довкола високої округлої шиї (Панч, Гомон. Україна, 1954, 25); Орися сидить принишкло, нервово перебирає пальцями оборочку фартушка (Тют., Вир, 1964, 96); * Образно. [Сидір Свиридович:] Що то ті жінки за мудрий народ! До смерті збирала б губи на оборочку (Н.-Лев., II, 1956, 511).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оборочка | оборочки |
Родовий | оборочки | оборочок |
Давальний | оборочці | оборочкам |
Знахідний | оборочку | оборочки |
Орудний | оборочкою | оборочками |
Місцевий | на/у оборочці | на/у оборочках |
Кличний | оборочко | оборочки |