обреміжений
ОБРЕМІЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обремізити.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обреміжений | обреміжена | обреміжене | обреміжені |
Родовий | обреміженого | обреміженої | обреміженого | обреміжених |
Давальний | обреміженому | обреміженій | обреміженому | обреміженим |
Знахідний | обреміжений, обреміженого | обреміжену | обреміжене | обреміжені, обреміжених |
Орудний | обреміженим | обреміженою | обреміженим | обреміженими |
Місцевий | на/у обреміженому, обреміженім | на/у обреміженій | на/у обреміженому, обреміженім | на/у обреміжених |