обідранець
ОБІДРАНЕЦЬ, нця, ч., зневажл. Людина в подертому одязі, дранті. Найшли [Краньцовського] в єврейськім шиночку обдертого, п 'яного, в товаристві таких обідранців, як сам (Март., Тв., 1954, 335); // заст. Дуже бідна, незаможна, неродовита людина. - Нас люди обсміють, назвуть нас харпаками, обідранцями. Під такі палати вона під 'їхала б з діжками, рогачами! (Н.-Лев., І, 1956, 159); - Хіба в цього є що? Обідранець, з клоччя батіг! Він тобі язиком наговорить, набреше, вір йому! (Григ., Вибр., 1959, 169).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обідранець | обідранці |
Родовий | обідранця | обідранців |
Давальний | обідранцеві, обідранцю | обідранцям |
Знахідний | обідранця | обідранців |
Орудний | обідранцем | обідранцями |
Місцевий | на/у обідранці, обідранцеві | на/у обідранцях |
Кличний | обідранцю | обідранці |