овчина
ОВЧИНА, и, ж. Вироблена овеча шкура. Душно в хаті, а сиділи, хоч простоволосі, та в кожухах, у свитах, тільки порозстібалися, а не скидали. Пропахлі потом, овчинами, чорноземом (Головко, II, 1957, 71); Головань розстебнув масивне, потерте на рукавах пальто. Воно виявилося підбитим сірою овчиною (Руд., Остання шабля, 1959, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | овчина | овчини |
Родовий | овчини | овчин |
Давальний | овчині | овчинам |
Знахідний | овчину | овчини |
Орудний | овчиною | овчинами |
Місцевий | на/у овчині | на/у овчинах |
Кличний | овчино | овчини |