однодумний
ОДНОДУМНИЙ, а, е. Який має однакові думки, погляди, переконання. Ті любощі-пустощі. Втішная молодь. Вино, що рубінами грає. Гурток товариський, тісний, однодумний, Що теє вино попиває (Крим., Вибр., 1965, 268); Всіма мовами радянських народів виходять у нас тепер як в оригіналі, так і в перекладах, тисячі книг: різномовних, але однодумних співців соціалістичної Батьківщини (Тич., III, 1957, 444).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | однодумний | однодумна | однодумне | однодумні |
Родовий | однодумного | однодумної | однодумного | однодумних |
Давальний | однодумному | однодумній | однодумному | однодумним |
Знахідний | однодумний, однодумного | однодумну | однодумне | однодумні, однодумних |
Орудний | однодумним | однодумною | однодумним | однодумними |
Місцевий | на/у однодумному, однодумнім | на/у однодумній | на/у однодумному, однодумнім | на/у однодумних |