односкладовий
ОДНОСКЛАДОВИЙ, а, е. 1. Який має один склад (про слово або його частини). Творення пасивних дієприкметників за допомогою суфікса "-т-" обмежене певними умовами, а саме: такі дієприкметники утворюються майже виключно від безсуфіксних дієслів з односкладовим коренем на голосний (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 418); Першу хвилину вони розглядали один одного, вигукуючи односкладові оклики (Коп., Лейтенанти, 1947, 168).
2. Який складається з одного-двох слів; дуже короткий, лаконічний. На допитки [допитування], чи не хвора, Ляля кидала односкладові скупі відповіді (Гончар, Земля.., 1947, 36).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | односкладовий | односкладова | односкладове | односкладові |
Родовий | односкладового | односкладової | односкладового | односкладових |
Давальний | односкладовому | односкладовій | односкладовому | односкладовим |
Знахідний | односкладовий, односкладового | односкладову | односкладове | односкладові, односкладових |
Орудний | односкладовим | односкладовою | односкладовим | односкладовими |
Місцевий | на/у односкладовому, односкладовім | на/у односкладовій | на/у односкладовому, односкладовім | на/у односкладових |