одумуватися
ОДУМУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОДУМАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Відмовлятися, відступати після роздумів від попередніх, звичайно необачних намірів, планів і т. ін. Варвара не тільки відмовилася виїздити з Севастополя, але й добре нагримала на чоловіка. Вона навіть не одумалася і після виступу Олени Михайлівни Кулик у їхньому бомбосховищі (Кучер, Чорноморці, 1956, 463); - Одумайтесь, діду, поки є час! - схопився за голову вчитель (Стельмах, І, 1962, 451).
2. перев. док., розм. Опам'ятатися, отямитися. Не вспіли піщани одуматись, як приїздить сам вельможний у Піски (Мирний, І, 1949, 187); [2-га дівчина:] Мар 'яно, що се ти заживо начала себе оплакувать? Одумайся! (Вас., III, 1960, 14).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | одумуюся | одумуємося |
2 особа | одумуєшся | одумуєтеся |
3 особа | одумується | одумуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | одумуватимуся | одумуватимемося |
2 особа | одумуватимешся | одумуватиметеся |
3 особа | одумуватиметься | одумуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | одумувався | одумувалися |
Жіночий рід | одумувалася | |
Середній рід | одумувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | одумуймося | |
2 особа | одумуйся | одумуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | одумуючись | |
Минулий час | одумувавшись |