одуріння
ОДУРІННЯ, я, с., розм. Стан за знач. одуріти. Уже піт лив з Марка.., руки почали тремтіти. Але він не кидав роботи, пиляв ключі один по одному. Пиляв їх довго і вперто, до одуріння (Мик., II, 1957, 325); Він падав у якусь чорно-синю безвість. Рожева непритомність. Одуріння (Загреб., День.., 1964, 217).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | одуріння | одуріння |
Родовий | одуріння | одурінь |
Давальний | одурінню | одурінням |
Знахідний | одуріння | одуріння |
Орудний | одурінням | одуріннями |
Місцевий | на/у одурінні | на/у одуріннях |
Кличний | одуріння | одуріння |