означувати
ОЗНАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗНАЧИТИ, означу, означиш, док., перех. 1. рідко. Те саме, що позначати. Вовкун силою потяг Гаву на самий найвищий шпиль, на високий копець із каміння, що означував границю села Н. (Фр., III, 1950, 22); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями, а тим часом вже наспівала туди мисливська облога (Загреб., Шепіт, 1966, 222).
2. діал. Визначати. Перші видання пам 'яток народної української мови, перші проби означити її місце в ряді інших слов 'янських були зроблені вихованцями Харківського та Московського університетів (Драг., І, 1970, 290); Мені важко було навіть означити, в чому полягала особливість його натури (Вільде, Пов. і опов., 1949, 10).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | означую | означуємо |
2 особа | означуєш | означуєте |
3 особа | означує | означують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | означуватиму | означуватимемо |
2 особа | означуватимеш | означуватимете |
3 особа | означуватиме | означуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | означував | означували |
Жіночий рід | означувала | |
Середній рід | означувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | означуймо | |
2 особа | означуй | означуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | означуючи | |
Минулий час | означувавши |