околіти
ОКОЛІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Здохнути, загинути (про тварин). - Така втрата... Околів мій кінь (Збан., Малин. дзвін, 1958, 210); // зневажл. Перестати жити, вмерти (про людей). Ну, злодій околів - і ділом: Ворони, а не мир, прокракали над тілом (Бор., Тв., 1957, 179).
2. Стати нерухомим, втратити чутливість від холоду, страху і т. ін.; заклякнути.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | околію | околіємо |
2 особа | околієш | околієте |
3 особа | околіє | околіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | околів | околіли |
Жіночий рід | околіла | |
Середній рід | околіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | околіймо | |
2 особа | околій | околійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | околівши |
окіл
ОКІЛ1, околу, ч. 1. розм. Навколишня місцевість; околиця. Не сумуй, що листя Сиплеться додолу: Знов зазеленіє По всьому околу (Граб., І, 1959, 219); З розмов, з чуток, з усіх ознак Дізнався посланий козак, Що вирядив на цей окіл Свої роз 'їзди Радзівілл (Бажан, Роки, 1957, 236); Не топтати уже ніколи Надорельського рясту їм... І зостався в усім околі Із ровесників сам Охрім! (Вирган, В розп. літа, 1959, 61).
2. рідко. Оточення, товариство. Їй здавалось, що для неї вже починається якесь інше життя і що вона чужа сьому околові (Л. Укр., III, 1952, 506).
3. діал. Постава, зовнішній вигляд. Матня одрізнявся од усього товариства й норовом, і околом. Який завтовшки, такий завбільшки (Мирний, І, 1949, 260).
4. зах., іст. Округ. Прихожі мужчини - були то селяни в строю, який носять бойки стрийського і станіславського околу (Фр., VIII, 1952, 321).
5. діал. Кільцеподібна огорожа з кілків. Де вітряків окіл крилатий Бендери мов обгородив.., Там видно цегли ворох цілий (Греб., І, 1957, 121).
ОКІЛ2, рідко. 1. присл. Навкруги, навколо, довкола. Смольний - штаб повстання й революції - давав себе відчувати за багато кварталів окіл (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 310).
2. прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на розміщення кого-, чого-небудь навколо когось, чогось. Він знав, що окіл нього тільки муровані стіни, тільки кам 'яна підлога (Ткач, Жди.., 1959, 34); Цвірінчали горобці, дружно, стайно метушилися окіл подвір 'я в старих грушах (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 152).
ОКІЛ, -олу, ч. 1. Політична та адміністративно-господарська одиниця, розгалужена на декілька дрібних одиниць та входить до складу областей та інших частин держави.
2. Адміністрація такого підрозділу державної території. 3. Військово-адміністративний підрозділ території держави. Треба привести околи у бойову готовність. (Балачки 1980-х років, Чернігівщина) 4. Адміністрація такого військово-адміністративного підрозділу. 5. Територіальний підрозділ, встановлений в державі з відповідною метою. 6. Муніципальний район міста. 7. Навколишня місцевість; околичність. 8. Те саме, що округ в словниках більшовиків. 9. ** Виборчий окіл - це визначена територія, від якої виборці обирають депутатів. Те саме, що виборчий округ.ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окіл | околи |
Родовий | околу | околів |
Давальний | околові, околу | околам |
Знахідний | окіл | околи |
Орудний | околом | околами |
Місцевий | на/у околі | на/у околах |
Кличний | околе | околи |