окрилений
ОКРИЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до окрилити. Окрилений успіхом, виходив Микола з клубу (Гжицький, Вел. надії, 1963, 121); Окрилені високими ідеями епохи, радянські шевченкознавці своїми працями збагачують духовну культуру будівників комунізму (Рад. літ-во, 5, 1964, 73); В той день на базі злітали й сідали важкі окрилені сигари літаків, повільно обертались.. антени радарів (Собко, Срібний корабель, 1961, 41).
2. у знач. прикм. Сповнений натхнення, душевного піднесення; натхненний. Ішов [Івоніка] справді окриленим кроком (Коб., II, 1956, 97); Окрилене слово Івана Франка супроводжує нас у ратних подвигах і в праці (Корн., Разом із життям, 1950, 65).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окрилений | окрилена | окрилене | окрилені |
Родовий | окриленого | окриленої | окриленого | окрилених |
Давальний | окриленому | окриленій | окриленому | окриленим |
Знахідний | окрилений, окриленого | окрилену | окрилене | окрилені, окрилених |
Орудний | окриленим | окриленою | окриленим | окриленими |
Місцевий | на/у окриленому, окриленім | на/у окриленій | на/у окриленому, окриленім | на/у окрилених |