олімпієць
ОЛІМПІЄЦЬ, ійця, ч. 1. У старогрецькій міфології - бог, житель Олімпу. [Зет (здіймає руку вгору): ] Ви, олімпійці! Пошліть сюди скоріш росу вечірню, бо він конає! (Л. Укр., І, 1951, 452); В людському образі раз завітав сюди з сином Юпітер, з Атлантіадом, своїм жезлоносцем небесним на крилах. Сотні осель обійшли олімпійці - благали спочинку, В сотнях осель олімпійців не пущено (Зеров, Вибр., 1966, 325).
2. перен. Надзвичайно врівноважена, незворушна, стримана людина.
3. Учасник олімпійських ігор. В легкій атлетиці, яку по праву називають королевою спорту, успіх радянських олімпійців не викликає сумніву (Рад. Укр., 7.IX 1960, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | олімпієць | олімпійці |
Родовий | олімпійця | олімпійців |
Давальний | олімпійцеві, олімпійцю | олімпійцям |
Знахідний | олімпійця | олімпійців |
Орудний | олімпійцем | олімпійцями |
Місцевий | на/у олімпійці, олімпійцеві | на/у олімпійцях |
Кличний | олімпійцю | олімпійці |
олімпійка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | олімпійка | олімпійки |
Родовий | олімпійки | олімпійок |
Давальний | олімпійці | олімпійкам |
Знахідний | олімпійку | олімпійки |
Орудний | олімпійкою | олімпійками |
Місцевий | на/у олімпійці | на/у олімпійках |
Кличний | олімпійко | олімпійки |