оман
ОМАН, у, ч. (Іпиlа Неlепіит L.). Багаторічна трав'яна рослина родини складноцвітих з цілісними, черговими листками і жовтими квітками; використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засіб. Вона так і зробила: нарвала квіту з часнику, тої, оману й одоляну, та пішла з тим до млина (Кобр., Вибр., 1954, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оман | омани |
Родовий | оману | оманів |
Давальний | оманові, оману | оманам |
Знахідний | оман | омани |
Орудний | оманом | оманами |
Місцевий | на/у омані | на/у оманах |
Кличний | омане | омани |
омана
ОМАНА, и, ж. 1. Хибне сприйняття дійсності, зумовлене неправильним, викривленим відображенням її органами чуття; уявний образ чого-небудь, що помилково сприймається як дійсний. Що се? У сьому глухому закутку Бессарабії - пісня моєї країни? Чи не омана се, чи не хвороблива часом уява моя викликала галюцинацію слуху?.. (Коцюб., І, 1955, 178); Спочатку він думав - то омана. Але юрти були справжні, їх можна було навіть торкнути рукою (Рибак, На світанку, 1940, 18); // Марні надії, сподівання; ілюзії. - Не треба ілюзій, не треба омани, - сердилась на себе Раїса (Коцюб., І, 1955, 325); Її враз урятують, її не засмокче трясовина... Дика радість спалахувала в серці. Але це була омана (Донч., III, 1956, 82).
2. Стан людини, коли вона помилково сприймає що-небудь уявне за дійсне. Може, прокинуся хутко з сеї примари-омани десь на безлюднім просторі і без надій на життя?.. (Л. Укр., І, 1951, 309); Зникає люта омана від того співу, як од могучого заклинання, вітром розлітається... (Вас., II, 1959, 25).
3. Те саме, що обман 1. Він перший за свою любов тяжкі дістав кайдани, але до скону їй служив без зради, без омани (Л. Укр., І, 1951, 318); Лешнер ясно почував оману, але в чому тут справа - зрозуміти не міг (Собко, Запорука.., 1952, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | омана | омани |
Родовий | омани | оман |
Давальний | омані | оманам |
Знахідний | оману | омани |
Орудний | оманою | оманами |
Місцевий | на/у омані | на/у оманах |
Кличний | омано | омани |
оманити
ОМАНИТИ див. оманювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оманю | оманимо |
2 особа | оманиш | оманите |
3 особа | оманить | оманять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | оманив | оманили |
Жіночий рід | оманила | |
Середній рід | оманило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оманімо | |
2 особа | омани | оманіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | оманивши |