омертвіння
ОМЕРТВІННЯ, я, с. Стан за знач. омертвіти. Йому закрутилася голова, духу в груді [грудях] раптом нестало, волосся притьмом пішло вгору. Се була хвиля омертвіння (Фр., VIII, 1952, 104); У ділянках тіла, які зазнають діяння ультрафіолетового проміння, розвиваються явища запалення шкірних покривів, аж до омертвіння (Курс патології, 1956, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | омертвіння | омертвіння |
Родовий | омертвіння | омертвінь |
Давальний | омертвінню | омертвінням |
Знахідний | омертвіння | омертвіння |
Орудний | омертвінням | омертвіннями |
Місцевий | на/у омертвінні | на/у омертвіннях |
Кличний | омертвіння | омертвіння |