онімечення
ОНІМЕЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. онімечити і онімечитися. Австрійські реакціонери [в першій половині XIX ст. ] проводили на західноукраїнських землях політику онімечення українців (Іст. УРСР, І, 1953, 435).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | онімечення | онімечення |
Родовий | онімечення | онімечень |
Давальний | онімеченню | онімеченням |
Знахідний | онімечення | онімечення |
Орудний | онімеченням | онімеченнями |
Місцевий | на/у онімеченні | на/у онімеченнях |
Кличний | онімечення | онімечення |