опар
ОПАР, у, ч., рідко і, ж., діал. 1. Легенький туман; випари. З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (Н.-Лев., IV, 1956, 326); Білі опари ослаблювали і чорність пітьми, і ясність сонця; ні фарб, ні блиску, ні тепла не помітно було навколо (Оп., Іду.., 1958, 382); * У порівн. По лісу, неначе опар весняна, знімався придушений відгомін людей, коней, возів і зброї (Ле, Україна, 1940, 273).
2. Місце на болоті, що ніколи не замерзає.
3. Ополонка, перев. утворена течією. Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (Гонч., Вибр., 1959, 255).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опар | опари |
Родовий | опару | опарів |
Давальний | опарові, опару | опарам |
Знахідний | опар | опари |
Орудний | опаром | опарами |
Місцевий | на/у опарі | на/у опарах |
Кличний | опаре | опари |
опара
ОПАРА, и, ж. Заправлене дріжджами або закваскою рідке тісто, яке потім учиняють. Вона й опару постановила, вона й процідила, вона і діжу з тістом на піч поставила (Кв.-Осн., II, 1956, 227); Мати вчиняла опару в діжі, місила тісто, дерев 'яною лопатою клала тісто на .. черінь (Жур., Нам тоді.., 1968, 53); * У порівн. Всередині в нього росло щось, як тісто у діжці, бродило, немов опара (Коцюб., II, 1955, 204).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опара | опари |
Родовий | опари | опар |
Давальний | опарі | опарам |
Знахідний | опару | опари |
Орудний | опарою | опарами |
Місцевий | на/у опарі | на/у опарах |
Кличний | опаро | опари |