опасання
ОПАСАННЯ, я, с. У давній українській архітектурі - суцільна крита галерея навколо будівлі. - А що, як старий причепиться, щоб поставити драбину, та присилує лізти до опасання або за опасання! (Н.-Лев., III, 1956, 33); На Волині дерев 'яні хати, дзвіниці й церкви низенькі, присадкуваті, .. а в Галичині вони вибагливіші за формами, з гайочками, галерейками або опасанням чи піддашшям, а дзвіниці величаві (Літ. Укр., 9.ІІ 1965, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опасання | опасання |
Родовий | опасання | опасань |
Давальний | опасанню | опасанням |
Знахідний | опасання | опасання |
Орудний | опасанням | опасаннями |
Місцевий | на/у опасанні | на/у опасаннях |
Кличний | опасання | опасання |