оперетка
ОПЕРЕТКА, и, ж., розм. Те саме, що оперета. Пишу тепер оперетку на 2 дії (Сам., II, 1958, 471); Дивовижна, наче витягнена з якоїсь оперетки, пара завертілася й застрибала посеред кімнати в.. карколомному танці (Ткач, Арена, 1960, 42); Скрізь тепер зацарила французька оперетка та фарс (близька рідня кафешантану) - від Петербурга до Тифліса... (Збірник про Кроп., 1955, 366); Молодий, вродливий, з чорними вусиками й добрими манерами, він скидався на актора оперетки (Чаб., Балкан. весна, 1960, 467).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оперетка | оперетки |
Родовий | оперетки | опереток |
Давальний | оперетці | опереткам |
Знахідний | оперетку | оперетки |
Орудний | опереткою | оперетками |
Місцевий | на/у оперетці | на/у оперетках |
Кличний | оперетко | оперетки |