оплаканий
ОПЛАКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оплакати. - Хлопці, гляньте, як Піхтір історію вчить! - почув Піхтір над собою насмішкуватий голос оплаканого ним Грицька (Вас., І, 1959, 165); Хороша дівчина вивчає карту На цій оплаканій колись землі (Турч., Земле моя.., 1961, 15).
2. у знач. прикм. Який викликає жалість, гідний жалості; жалісний. Аж злякався Тугар Вовк, побачивши ненависного собі парубка в такім страшнім і оплаканім стані (Фр., VI, 1951, 100).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оплаканий | оплакана | оплакане | оплакані |
Родовий | оплаканого | оплаканої | оплаканого | оплаканих |
Давальний | оплаканому | оплаканій | оплаканому | оплаканим |
Знахідний | оплаканий, оплаканого | оплакану | оплакане | оплакані, оплаканих |
Орудний | оплаканим | оплаканою | оплаканим | оплаканими |
Місцевий | на/у оплаканому, оплаканім | на/у оплаканій | на/у оплаканому, оплаканім | на/у оплаканих |