осадчий
ОСАДЧИЙ, чого, ч., заст. Перший поселенець; засновник населеного пункту. - Вже саме село страх сподобалось мені - в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (Коцюб., І, 1955, 255); - Досить доручити спритному осадчому вивести сюди з Правобережжя потрібних панові людей - і пан матиме і пахолків, і майстрів, і хліборобів, і кого він забажає (Тулуб, Людолови, І, 1957, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осадчий | осадчі |
Родовий | осадчого | осадчих |
Давальний | осадчому | осадчим |
Знахідний | осадчого | осадчих |
Орудний | осадчим | осадчими |
Місцевий | на/у осадчому, осадчім | на/у осадчих |
Кличний | осадчий | осадчі |