освітлювач
ОСВІТЛЮВАЧ, а, ч. 1. Особа, що відає освітленням сцени, створенням світлових ефектів і т. ін. Починається метушня. Обставляють реквізитом декорацію. Освітлювачі совають по долівці апаратуру (Ю. Янов., II, 1958, 29); - Я - освітлювач Київської опери (Рудь, Гомін.., 1959, 122).
2. спец. Прилад, апарат, який є засобом, джерелом освітлення. Угнутими дзеркалами користуються в тих випадках, коли треба спрямувати в яке-небудь місце концентрований пучок світла. Так будуються освітлювачі в автомобільних, проекційних і кишенькових ліхтарях (Курс фізики, III, 1956, 275).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | освітлювач | освітлювачі |
Родовий | освітлювача | освітлювачів |
Давальний | освітлювачеві, освітлювачу | освітлювачам |
Знахідний | освітлювач, освітлювача | освітлювачі, освітлювачів |
Орудний | освітлювачем | освітлювачами |
Місцевий | на/у освітлювачі, освітлювачу, освітлювачеві | на/у освітлювачах |
Кличний | освітлювачу | освітлювачі |