оселяти
ОСЕЛЯТИ, яю, яєш, рідко ОСЕЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСЕЛИТИ, оселю, оселиш, док., перех. 1. Розміщувати для проживання; поселяти. - Дуже добре, що у вас тут є вільна кімната. Я в ній оселяю вашого старого батька (Собко, Запорука.., 1952, 9); - Пан Вишневецький зігнав козаків з усієї Лубенщини і на їх місце оселив волинян (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 27); // рідко. Давати, відводити місце під що-небудь. - Будуть у нас книжки і вчителі, але нема де оселити нашу школу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 157).
2. рідко. Те саме, що заселяти. Де той народ, що, мов працьовита комашня, оселяв колись родючу землю? (Коцюб., І, 1955, 292); Є сторона - Гесперійською греки її прозивають.. Люд енотрійський її оселив (Зеров, Вибр., 1966, 236).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оселяю | оселяємо |
2 особа | оселяєш | оселяєте |
3 особа | оселяє | оселяють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оселятиму | оселятимемо |
2 особа | оселятимеш | оселятимете |
3 особа | оселятиме | оселятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | оселяв | оселяли |
Жіночий рід | оселяла | |
Середній рід | оселяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оселяймо | |
2 особа | оселяй | оселяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | оселяючи | |
Минулий час | оселявши |