осла
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осла | осли |
Родовий | осли | осл |
Давальний | ослі | ослам |
Знахідний | ослу | осли |
Орудний | ослою | ослами |
Місцевий | на/у ослі | на/у ослах |
Кличний | осло | осли |
осел
ОСЕЛ, осла, ч. 1. Свійська робоча тварина родини конячих. І шляхом ві[й]сько, мов гадюки. За герцогинями німота; Хто з соколами на руках, Хто пішки, верхи на ослах (Шевч., І, 1963, 266).
2. перен., зневажл. Про нерозумну, або вперту людину. [Завадський:] Слухайте,.. по якого чорта нам до анкети того Цимбальського? Таж то скінчений осел (Фр., IX, 1952, 375); Ті, що люблять прихилятися До святинь та вівтарів, Це ж осли! бо їх нав'ючувать Може кожен із попів (Крим., Вибр., 1965, 229); // Уживається як лайливе слово. - Осел ти і більше нічого. Дурень останній (Коцюб., II, 1955, 252); Батько гримітиме на цілу квартиру про олухів,.. оболтусів і ослів, яким він сьогодні виставив одиниці (Смолич, II, 1958,45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осел | осли |
Родовий | осла | ослів |
Давальний | ослові, ослу | ослам |
Знахідний | осла | ослів |
Орудний | ослом | ослами |
Місцевий | на/у ослі, ослові | на/у ослах |
Кличний | осле | осли |