ослизлий
ОСЛИЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ослизнути. По рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір'я й гадючі линовища (Коцюб., І, 1955, 361); Припавши грудьми до холодної, ослизлої землі, почав [Білогруд] відганяти від себе тягучі думи (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 240); Звільна котиться бричка по ослизлій дорозі (Фр., VII, 1951, 289); На господаря зирнув ослизлим оком старий кінь і тихо заіржав (Панч, II, 1956. 13).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ослизлий | ослизла | ослизле | ослизлі |
Родовий | ослизлого | ослизлої | ослизлого | ослизлих |
Давальний | ослизлому | ослизлій | ослизлому | ослизлим |
Знахідний | ослизлий, ослизлого | ослизлу | ослизле | ослизлі, ослизлих |
Орудний | ослизлим | ослизлою | ослизлим | ослизлими |
Місцевий | на/у ослизлому, ослизлім | на/у ослизлій | на/у ослизлому, ослизлім | на/у ослизлих |