осмисленість
ОСМИСЛЕНІСТЬ, ності, ж. Власт. за знач. осмислений. Пізнаючи, збагачуючись духовно, людина водночас.. ніби проявляє їх [явища і предмети] через свою свідомість і наділяє осмисленістю (Мист., 2, 1965, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осмисленість | осмисленості |
Родовий | осмисленості, осмислености | осмисленостей |
Давальний | осмисленості | осмисленостям |
Знахідний | осмисленість | осмисленості |
Орудний | осмисленістю | осмисленостями |
Місцевий | на/у осмисленості | на/у осмисленостях |
Кличний | осмисленосте | осмисленості |