осміхнений
ОСМІХНЕНИЙ, а, е, рідко. Який злегка осміхається, сміється; усміхнений. Мокрі, стомлені, але радісно осміхнені, ми входимо в ліс (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 63); // Який виражає легкий сміх (про очі, обличчя). Він бачить осміхнене обличчя Кошового, веселі жмурки в очах (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 801).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осміхнений | осміхнена | осміхнене | осміхнені |
Родовий | осміхненого | осміхненої | осміхненого | осміхнених |
Давальний | осміхненому | осміхненій | осміхненому | осміхненим |
Знахідний | осміхнений, осміхненого | осміхнену | осміхнене | осміхнені, осміхнених |
Орудний | осміхненим | осміхненою | осміхненим | осміхненими |
Місцевий | на/у осміхненому, осміхненім | на/у осміхненій | на/у осміхненому, осміхненім | на/у осміхнених |