осуджування
ОСУДЖУВАННЯ, я, с. Дія за знач. осуджувати. Обмови, осуджування неприсутніх батько не терпів (Фр., IV, 1950, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осуджування | осуджування |
Родовий | осуджування | осуджувань |
Давальний | осуджуванню | осуджуванням |
Знахідний | осуджування | осуджування |
Орудний | осуджуванням | осуджуваннями |
Місцевий | на/у осуджуванні | на/у осуджуваннях |
Кличний | осуджування | осуджування |