осуд
ОСУД, у, ч. 1. Вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь. На людський поговір, на осуд суспільства вона.. не вважала (Н.-Лев., IV, 1956, 230); Про виступ Дрозда, який викликав гострий осуд у всіх попередніх промовців, Андрій не згадав ні словом... (Гур., Життя іде, 1954, 145); // Міра покарання за що-небудь. Майор Грабенко і старший лейтенант Корольов довго радились. Догана перед строєм, осуд командування і товаришів повинні вплинути на хлопця (Багмут, Щасл. день.., 1951, 70); За незначні проступки повинні застосовуватися заходи партійного виховання і впливу у формі товариської критики, винесення партійного осуду, попередження або вказання (Статут КПРС, 1971, 16).
З осудом - з неприхованою недоброзичливістю; несхвально. Баби біля криниці збилися, прикро кивали головами з німим осудом (Кучер, Трудна любов, 1960, 79); Облич він не бачив - бачив тільки очі, які дивилися на нього суворо, з осудом (Руд., Вітер.., 1958, 38).
2. рідко. Категорично висловлена думка про кого-, що-небудь; присуд. Певно, не раз тобі доводилося, шановний читачу, вичитувати в критичних статтях та оцінках такі осуди, як: оце місце вийшло вельми поетичне.., або навпаки: в тих віршах нема й сліду поезії (Фр., XVI, 1955, 251); Чи впам'ятку, Онєгін, вам, Як ми в алеї сам на сам Зустрілися, і так покірно Ваш осуд вислухала я? (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 218).
3. Те саме, що засудження 1. Звірства окупантів мені давно відомі. В численних документах зафіксовані вони для історії і для великого осуду винуватців (Ле, Мої листи, 1945, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осуд | осуди |
Родовий | осуду | осудів |
Давальний | осудові, осуду | осудам |
Знахідний | осуд | осуди |
Орудний | осудом | осудами |
Місцевий | на/у осуді | на/у осудах |
Кличний | осуде | осуди |
осуда
ОСУДА, и, ж. 1. рідко. Те саме, що осуд 2. Я б не погодився з такою категоричною осудою (Рад. літ-во, 1, 1969, 61).
2. діал. Поговір. Смерть не так страшная, Як осуда людськая (Чуб., V, 1874, 397); // Неслава. - Осуда ти моя, нещастя ти моє - не дочка, - сказала мати (Свидн., Люборацькі, 1955, 87); Світова осуда звалилася Остапові на голову (Горд., II, 1959, 312).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осуда | осуди |
Родовий | осуди | осуд |
Давальний | осуді | осудам |
Знахідний | осуду | осуди |
Орудний | осудою | осудами |
Місцевий | на/у осуді | на/у осудах |
Кличний | осудо | осуди |