осіянний
ОСІЯННИЙ, а, е, поет., уроч. Те саме, що осяйний. Крізь вкритий снігопадом шир Теплом світились очі сірі, Тараса осіянний зір (Бажан, Роки, 1957, 245); Нехай я в льоті днів сніжинкою розтану і тихий карий зір закриють крила вій, та молодість моя, мов квітка осіянна, все буде, буде жить в поезії моїй! (Сос., Солов. далі, 1957, 21).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осіянний | осіянна | осіянне | осіянні |
Родовий | осіянного | осіянної | осіянного | осіянних |
Давальний | осіянному | осіянній | осіянному | осіянним |
Знахідний | осіянний, осіянного | осіянну | осіянне | осіянні, осіянних |
Орудний | осіянним | осіянною | осіянним | осіянними |
Місцевий | на/у осіянному, осіяннім | на/у осіянній | на/у осіянному, осіяннім | на/у осіянних |