отінювати
ОТІНЮВАТИ, юю, юєш і ОТІНЯТИ, яю, яєш, недок., ОТІНИТИ, ню, ниш, док., перех., рідко. Те саме, що затінювати 1. Бориславська церковця стояла сумна на пагірку за селом. Не отінювали її вікові, розлогі липи, як звичайно буває по других селах (Фр., І, 1955, 147); Бурхливий Прут тут рине в сніжній піні, Смерека нас отінює струнка (Рильський, Зграя.., 1960, 24); Під вікнами рожа висока цвіла, Колодязь верба отіняла крислата (Вирган, В розп. літа, 1959, 82); // перен. Охмарювати, затьмарювати. Як війна крилом своїм багряним Отінила злото наших нив, - Він [ліс] давав притулок партизанам, Він бійців поранених живив (Рильський, III, 1961, 13).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отінюю | отінюємо |
2 особа | отінюєш | отінюєте |
3 особа | отінює | отінюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отінюватиму | отінюватимемо |
2 особа | отінюватимеш | отінюватимете |
3 особа | отінюватиме | отінюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | отінював | отінювали |
Жіночий рід | отінювала | |
Середній рід | отінювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отінюймо | |
2 особа | отінюй | отінюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | отінюючи | |
Минулий час | отінювавши |