ошийник
ОШИЙНИК, а, ч. 1. Ремінець із застібкою, який надівають на шию тварини. Він тримав за ошийник вівчарку (Донч., VI, 1957, 203); Взявши собаку за ошийник, Анушку гордовито йде до приміщення (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 13).
2. розм., рідко. Те саме, що потиличник. Що зробить Робусинський ступінь, то його трах-трах по шияці; що другий ступінь зробить, то й знов два ошийника возьме [візьме] (Свидн., Люборацькі, 1955, 203).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ошийник | ошийники |
Родовий | ошийника | ошийників |
Давальний | ошийникові, ошийнику | ошийникам |
Знахідний | ошийник | ошийники |
Орудний | ошийником | ошийниками |
Місцевий | на/у ошийнику | на/у ошийниках |
Кличний | ошийнику | ошийники |