паділ
ПАДІЛ, долу, ч. Невелика долина. Київ зачаровує своїми мостами, своїми пагорбами й падолами (Загреб., День.., 1964, 62).
@ Земний паділ, заст., поет. - земля як місце проживання людини з її турботами, стражданнями і т. ін. Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі (Л. Укр., І, 1951, 4); В горах - не слід забувати падолу земного! Серед каміння, між скель - пам'ятай про людину! (Рильський, Зим. записи, 1964, 96).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паділ | падоли |
Родовий | падолу | падолів |
Давальний | падолові, падолу | падолам |
Знахідний | паділ | падоли |
Орудний | падолом | падолами |
Місцевий | на/у падолі | на/у падолах |
Кличний | падоле | падоли |