паж
ПАЖ, а, ч. 1.У середні віки - хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов'язки. Був син-одиначок, мале пахоля, тепер він за пажа в дворі в короля (Л. Укр., І, 1951, 439); Вона трималася так, ніби їй шлейф несли пажі (Ю. Янов., II, 1958, 39); // перен., ірон. Про чоловіка, який віддано, прислужливо упадає коло жінки. * У порівн. Він [граф Вітте] був спочатку закоханий в самодержавство, неначе у чисту фею, але потім виявилося, що то була не фея, а підмальована кокотка. Що ж, він і при ній ладен стояти вірним пажем (Стельмах, І, 1962, 617).
2. У дореволюційній Росії і західно-європейських країнах до початку XIX століття - нижча придворна посада, а також особа на цій посаді. Паж вніс срібний кухоль холодної води. Наполеон з насолодою напився, відмовившись од вечері, і ліг спати (Кочура, Зол. грамота, 1960, 122).
3. У царській Росії - вихованець пажеського корпусу.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паж | пажі |
Родовий | пажа | пажів |
Давальний | пажеві, пажу | пажам |
Знахідний | пажа | пажів |
Орудний | пажем | пажами |
Місцевий | на/у пажі, пажу, пажеві | на/у пажах |
Кличний | пажу | пажі |
паузити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | паужу | пажимо |
2 особа | пажиш | пажите |
3 особа | пажить | пажать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | паузитиму | паузитимемо |
2 особа | паузитимеш | паузитимете |
3 особа | паузитиме | паузитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | паузив | паузили |
Жіночий рід | паузила | |
Середній рід | паузило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пажмо | |
2 особа | паж | пажте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пажачи | |
Минулий час | паузивши |