палитися
ПАЛИТИСЯ, палиться, недок. 1. Знищуватися вогнем; згоряти. Добро палиться, та нічого не варить (Номис, 1864, № 9861).
2. Горіти (з метою опалення, освітлення). У салонику й кімнатах братів Калиновичів палилося декілька ламп і свічок (Фр., VI, 1951, 204); // безос. В кухні вже палилося. Дим рівним синювато-рожевим струмочком плив із комина прямо вгору (Фр., VII, 1951, 22).
3. Виявляти збудження, захоплення, нетерпіння і т. ін.; гарячитися. - Що ви пишете? - Та не палися так, легіне. Робимо, бо треба. Будеш і ти таке робити, - сказала гонористо Оленка (Турч., Зорі.., 1950, 111).
@ Палитися вогнем (огнем): а) дуже непокоїтися; страждати. Взяв пішов блукать по світу молодик І паливсь огнем розлуки цілий рік (Крим., Вибр., 1965, 250); б) виражати сильні почуття (про очі, погляд і т. ін.). Тадик рветься до батька, кричить, очі його паляться вовчим вогнем (Тют., Вир, 1964, 415).
4. Горіти (про тютюн у люльці). Хто лежав, хто сидів; палилося кілька люльок... (Вовчок, І, 1955, 321).
5. діал. Випалюватися (про цеглу, глиняний посуд і т. ін.). [Палажка:] Горен [горно] покинув [Тихон], хай там мисочки паляться, як собі знають, а я собі в дудочку пограю (Вас., III, 1960, 150).
6. Пас. до палити1. Так стало, що невивезене [добро] палилось і нищилось, і стогнали нестримно цілі села (Ю. Янов., І, 1958, 60).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | палюся | палимося |
2 особа | палишся | палитеся |
3 особа | палиться | паляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | палитимуся | палитимемося |
2 особа | палитимешся | палитиметеся |
3 особа | палитиметься | палитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | палився | палилися |
Жіночий рід | палилася | |
Середній рід | палилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | палімося | |
2 особа | палися | паліться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | палячись | |
Минулий час | палившись |