паніти
ПАНІТИ, ію, ієш, недок., розм. 1. Те саме, що панитися. - Станьмо ж, Ясю, передніше панами, а потім вже будемо паніти. Поперед неводу не ловім риби! (Н.-Лев., І, 1956, 160).
2. Те саме, що байдикувати. Він не паніє, як другі, а сам з своєю невтомною помічницею-жінкою веде до ладу своє хліборобське діло (Мирний, II, 1954, 254).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | панію | паніємо |
2 особа | панієш | панієте |
3 особа | паніє | паніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | панітиму | панітимемо |
2 особа | панітимеш | панітимете |
3 особа | панітиме | панітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | панів | паніли |
Жіночий рід | паніла | |
Середній рід | паніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | паніймо | |
2 особа | паній | панійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | паніючи | |
Минулий час | панівши |
панія
ПАНІЯ, ї, ж., розм. Те саме, що пані. Найдорожча штука - висів у неї на стіні пан мальований,.. її батько покійний, князь вельможний. Хто було не прийде до панії з гостей, кожному пані оповістить: "Се мій татонько покійничок!" (Вовчок, І, 1955, 258); Раніш усіх заходиться співати. Неначе панії він [півень] щиро догоджав (Гл., Вибр., 1951, 117); Зараз за нею всунулась, ніби возом в'їхала, середніх літ панія.. Лемішковська назвала її гувернанткою своїх дітей (Н.-Лев., І, 1956, 169); - З вашою панією, якщо буде потреба, можете говорити (Смолич, І, 1958, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | панія | панії |
Родовий | панії | паній |
Давальний | панії | паніям |
Знахідний | панію | паній |
Орудний | панією | паніями |
Місцевий | на/у панії | на/у паніях |
Кличний | паніє | панії |