патик
ПАТИК, а, ч. Те саме, що палиця 1. Хтось із школярів витяг з-під парти якогось патика й засунув за дверну клямку (Вас., II, 1959, 90); Карпо сидів на пеньку і патиком перегортав з місця на місце торішній перепрілий лист (Іщук, Вербівчани, 1961, 270).
@ Всипати патиків кому - побити кого-небудь палкою. Головним злодіям повипікали очі, іншим поприпалювали підошви та всипали по пару сот [по парі сотень] патиків (Фр., III, 1950, 45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | патик | патики |
Родовий | патика | патиків |
Давальний | патикові, патику | патикам |
Знахідний | патик | патики |
Орудний | патиком | патиками |
Місцевий | на/у патику | на/у патиках |
Кличний | патику | патики |
патика
ПАТИКА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що палиця 1. * У порівн. Підіймали [діти] запаску і мацали [бабині] ноги, сухі, чорні, у жилах, як патики з корою (Коцюб., II, 1955, 273).
2. перен., зневажл. Про поганенького, виснаженого коня. Машталір той знай своїх патик поганя, та не батіжком, а на кнутовищі у нього удка з здоровенним крюком (Кв.-Осн., ІІ, 1956, 232).
3. перен., зневажл. Про неповоротку, тупу і т. ін. людину. Ну й з тебе патика, нічого не второпаєш (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | патика | патики |
Родовий | патики | патик |
Давальний | патиці | патикам |
Знахідний | патику | патики, патик |
Орудний | патикою | патиками |
Місцевий | на/у патиці | на/у патиках |
Кличний | патико | патики |