паяльник
ПАЯЛЬНИК, а, ч. Ручний інструмент для паяння. Для надійного з'єднання проводів кінці їх скручують, а потім пропаюють припоєм за допомогою паяльника (Монтаж і ремонт.., 1956, 66); Неначе павутинням, обсновано дротами всю радіорубку, на столі розкидані конденсатори, електролампи, паяльники (Ткач, Моряки, 1948, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паяльник | паяльники |
Родовий | паяльника | паяльників |
Давальний | паяльникові, паяльнику | паяльникам |
Знахідний | паяльник | паяльники |
Орудний | паяльником | паяльниками |
Місцевий | на/у паяльнику | на/у паяльниках |
Кличний | паяльнику | паяльники |