педантка
ПЕДАНТКА, и, ж. Жін. до педант. Уже одно те, що в школі є людина не лиха, не черства педантка і притім чесна, - єсть уже велика користь для дітей (Л. Укр., V, 1956, 129); - Я ночував дома. У своєї дружини.. Ось вам і довідка про це.. - Не гоже вам говорити неправду.. Ви ночували не в дружини.. Крім печатки, я бачу ще тут [у папірці] і дату: сьогоднішнє число! Це мені і дає підставу твердити, що ви ночували не в дружини своєї, а у нареченої. - Ох, і педантка ж ви, Ївго Борисівно! Та яка ж різниця! (Головко, І, 1957, 479).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | педантка | педантки |
Родовий | педантки | педанток |
Давальний | педантці | педанткам |
Знахідний | педантку | педанток |
Орудний | педанткою | педантками |
Місцевий | на/у педантці | на/у педантках |
Кличний | педантко | педантки |