переволікати
ПЕРЕВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕВОЛОКТИ, очу, очеш; мин. ч. переволік, локла, ло; док., перех. Волочачи, переміщати кого-, що-небудь з одного місця на інше. - Нічого Явдосі робити, поволокла його [сотника] самотужки у хату і як переволокла на друге місце, він і застогнав..! (Кв.-Осн., II, 1956, 202); * Образно. Він повз. Падав на живіт, простягав уперед руки, спирався на лікті й переволікав уперед своє важке, неслухняне, мов чуже тіло (Загреб., Європа 45, 1959, 15).
Переволікати (переволокти) ноги через що - важко переступати або перелазити через що-небудь. Через стінку переволік свої довгі ноги Петренко, потім зв'язківець з своїм апаратом (Голов., Тополя.., 1965, 343).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | переволікаю | переволікаємо |
2 особа | переволікаєш | переволікаєте |
3 особа | переволікає | переволікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | переволікатиму | переволікатимемо |
2 особа | переволікатимеш | переволікатимете |
3 особа | переволікатиме | переволікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | переволікав | переволікали |
Жіночий рід | переволікала | |
Середній рід | переволікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | переволікаймо | |
2 особа | переволікай | переволікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | переволікаючи | |
Минулий час | переволікавши |