перемовчувати
ПЕРЕМОВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕМОВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. неперех., про що. Утримуватися від відповіді, переносити, переживати що-небудь мовчки. [Парвус:] Тільки ж вислухати, як той поганин ображає бога і перемовчувать - се теж спокуса, се може до байдужості довести (Л. Укр., II, 1951, 408); Що ж би їй стоїло перемовчати про горілку, а то ось що вийшло, яка біда для неї! (Григ., Вибр., 1959, 96); Вона.. без крайньої потреби не ув 'язується з відвідувачами в суперечки. Всім не догодиш. Лаються - перемовч (Гончар, Тронка, 1963, 126).
2. тільки док., перех. і без додатка. Мовчати протягом якогось часу. Зачервоніється, засоромиться [Оксана], рученьками закриється, перемовчить, та вп 'ять за своє (Кв.-Осн., II, 1956, 431).
Перемовчати хвилину (мить, і т. ін. ) - помовчати який-небудь проміжок часу. Бабуся перемовчала хвилинку та й каже: - То йди, моя дитино. Я тебе.. підожду (Вовчок, І, 1955, 123); Перемовчавши мить, щоб передихнути, він загорлав іще дужче (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 62).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перемовчую | перемовчуємо |
2 особа | перемовчуєш | перемовчуєте |
3 особа | перемовчує | перемовчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перемовчуватиму | перемовчуватимемо |
2 особа | перемовчуватимеш | перемовчуватимете |
3 особа | перемовчуватиме | перемовчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | перемовчував | перемовчували |
Жіночий рід | перемовчувала | |
Середній рід | перемовчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | перемовчуймо | |
2 особа | перемовчуй | перемовчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | перемовчуючи | |
Минулий час | перемовчувавши |