пестій
ПЕСТІЙ, я, ч., розм. Те саме, що пестун. Гриць, мамин пестій, був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (Фр., III, 1950, 266); Мама на руках носила і співала: «Любчик мій! Любко, Марко, мій пестій!» (Мак., Вибр., 1954, 403).
@ Пестій долі (фортуни і т. ін. ) - те саме, що Улюбленець долі (див. улюбленець). Не приходила [панотцеві] ніколи думка про смерть. Як же? Він - «пестій долі» - та мав би вмирати?! (Март., Тв., 1954, 423).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пестій | пестії |
Родовий | пестія | пестіїв |
Давальний | пестієві, пестію | пестіям |
Знахідний | пестія | пестіїв |
Орудний | пестієм | пестіями |
Місцевий | на/у пестії | на/у пестіях |
Кличний | пестію | пестії |