платний
ПЛАТНИЙ, а, е. 1. Який дається, надається за плату; який підлягає оплаті. Платна відпустка; Платні заняття; Платні лекції.
2. Який одержує плату, винагороду за роботу, послугу і т. ін. - Два-три роки мине, заким буду платна вчителька (Коб., III, 1956, 362); Правда: нема в нас того звичаю, аби свідок був платний. Свідоцтво - сусідська річ (Март., Тв., 1954, 210).
ПЛАТНИЙ, а, е, розм. 1. Який розплатився. Бувши винним, треба буть і платним (Номис, 1864, № 10649).
2. Який може, спроможний платити. З матеріального боку для Шевченка настали важкі часи. Гонорари Ісаєва, баронеси та інших платних замовців розтанули ще до Нового року (Тулуб, В степу.., 1964, 471).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | платний | платна | платне | платні |
Родовий | платного | платної | платного | платних |
Давальний | платному | платній | платному | платним |
Знахідний | платний, платного | платну | платне | платні, платних |
Орудний | платним | платною | платним | платними |
Місцевий | на/у платному, платнім | на/у платній | на/у платному, платнім | на/у платних |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | платний | платна | платне | платні |
Родовий | платного | платної | платного | платних |
Давальний | платному | платній | платному | платним |
Знахідний | платний, платного | платну | платне | платні, платних |
Орудний | платним | платною | платним | платними |
Місцевий | на/у платному, платнім | на/у платній | на/у платному, платнім | на/у платних |