ПЛЕСТИ, плету, плетеш; мин. ч. плів, плела, ло; наказ. сп. плети; недок., перех. 1. Перевиваючи пасма, волокна, нитки і т. ін., з'єднувати в одно ціле; виготовляти що-небудь виттям, переплітанням. Не бачили, не чули - бо плели мачули (Номис, 1864, № 13249); З лози колисочку плете Та плаче праведная мати, Колиску тую плетучи (Шевч., II, 1963, 364); Старі діди, поважні, сивобороді, походжали коло хат, то дещо тешучи, то плетучи сіті на звіра та на рибу (Фр., VI, 1951, 25); З оцих дзвіночків дівчата плели віночки на голови (Козл., Ю. Крук, 1950, 83); Плести косу; Плести панчоху; // перен., розм. Писати вірші (звичайно погані). Поки б химерив мудрий дід, Творили б [ми], лежа, епопею, Парили б скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели (Шевч., II, 1963, 423).

@ Кренделі (кренделя) плести ногами див. крендель; Плести павутину див. павутина.

2. розм. Говорити що-небудь нерозумне, безглузде. Язиком що хоч плети, а руки при собі тримай (Номис, 1864, № 3819); Плети, плети! Я чув таких, як ти! (Укр.. присл.., 1955, 183); - Ти мені казна-чого не плети! - прикрикнула стара (Тют., Вир, 1964, 510).

@ Банелюки плести див. банелюки; Мандрони плести див. мандрони; Плести лико - говорити без ладу, нескладно; Плести нісенітницю (нісенітниці) див. нісенітниця; Плести сухого дуба - говорити дурниці, нісенітниці; дурити кого-небудь. - Вона вірить сьому шарлатанові, а він їй плете сухого дуба (Фр., II, 1950, 326); Плести таке, що й на голову (на вуха) не налізе див. налазити.

3. розм. Говорити неправду, зводити наклеп на кого-небудь. [Приблуда:] Чи ви знаєте, що він учора у шинку таке плів.., зовсім ославив вас (Кроп., І, 1955, 156); - Вінцусиха плете по селі, начебто він ні на батька, ні на матір не похожий, але то є брехня (Мур., Бук. повість, 1959, 64).

@ Плести інтриги див. інтрига; Плести плітки - вигадувати й поширювати про кого-небудь неправдиві чутки. Чула [Ївга], як про неї плетуть плітки (Гр., II, 1963, 422); Плетуть плітки заздрісні на її красу сусідки, а їй ніби й байдуже до них (Мушк., Чорний хліб, 1960, 26).