плюснути
ПЛЮСНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до плюскати. Скрізь так тихо, не шелесне, Не плюсне водиця (Гр., І, 1963, 28); Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камінь (Фр., VI, 1951, 117); Схопить [дід качку], що навіть не плюсне - і між коліна у воді (Козл., Ю. Крук, 1957, 432); Терещенко плюснув у спорожнений келишок.. запіканки (Смолич, Мир.., 1958, 454); Він устав з ліжка, обтер мокрим рушником лице й очі, плюснув трохи води на голову, одягся і вийшов на рундук (Морд., І, 1958, 147).
2. неперех., розм. Упасти з плюскотом, з шумом. Ноги затремтіли у Віті - не встояв на пеньку, плюснув у калюжу (Вас., II, 1959, 192); Буксирний канат обвис, плюснув у воду (Донч., VI, 1957, 505).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плюсну | плюснемо |
2 особа | плюснеш | плюснете |
3 особа | плюсне | плюснуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | плюснув | плюснули |
Жіночий рід | плюснула | |
Середній рід | плюснуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плюснімо | |
2 особа | плюсни | плюсніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | плюснувши |