повідчиняти
ПОВІДЧИНЯТИ, яю, яєш і рідко ПОВІДЧИНЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Відчинити все або багато чого-небудь. Безбородько підійшов до вікна, щоб відчинити його навстіж, бо тітка Клавда казала повідчиняти тільки кватирки (Вільде, Сестри.., 1958, 198); І де є який закапелок - усюди, усе покаже [Денис] і скрині повідчиня (Кв.-Осн., II, 1956, 399).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повідчиняю | повідчиняємо |
2 особа | повідчиняєш | повідчиняєте |
3 особа | повідчиняє | повідчиняють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повідчиняв | повідчиняли |
Жіночий рід | повідчиняла | |
Середній рід | повідчиняло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повідчиняймо | |
2 особа | повідчиняй | повідчиняйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повідчинявши |