ПОГРОЗА, и, ж. 1. Обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність. Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими.. словами, не то закляттями, не то погрозами (Хотк., II, 1966, 292); Всі слали ворогу погрози, стискались кулаки на гнів... (Сос., II, 1958, 376); // Залякування. О ні! й погрозами мене Не застрашать меккани [жителі Мекки]: Я й досі їм не покоривсь, Хоч на ногах кайдани (Крим., Вибр., 1965, 82); Наш народ не боїться погроз паліїв війни (Рад. Укр., 5. ХІ 1952, 2).

2. рідко. Можливість або неминучість виникнення, настання чогось небезпечного, прикрого для кого-, чого-небудь. [Неофіт-раб:] Може, «терпеливість і покора» давно б полинули з землі на безвість, якби мара прибитих на хрестах кривавих розбишак нас не лякала погрозою даремного сконання (Л. Укр., II, 1951, 239); [Аделя:] Навіть погроза смерті не примусить мене назвати його ім'я! (Крот., Вибр., 1959, 473); // Те, що може заподіяти зло, неприємність. - В наших серйозних взаєминах з його [лікаревою] дружиною я ще недосить розібрався й, у всякому разі - ще не бачу погрози ні моєму моральному реноме, ані лікаревій честі... (Ле, Міжгір'я, 1953, 43).

ПОГРОЗИТИ див. погрожувати.